Історія села Острівки
Серед степів, безмежних і родючих,
Розкинулось село моє.
Сховалося в садках квітучих,
Острівкою народ зове.
Ткачук Оля - колишня учениця Острівської школи
На півдні України під палючим сонцем і степовими вітрами розкинулося село Острівка. Як степова квітка дикий мак, воно гордо і незалежно квітує серед неосяжних просторів Очаківщини. Місцина, оточена родючими землями, овіяна легким морським вітерцем, є прекрасним осередком для подальшого розвитку в майбутньому.
Острівка розташована в південному степу, на правому березі Бузького лиману, за 20 кілометрів від міста Очакова та 50 кілометрів від міста Миколаєва. Поблизу села Острівка виявлено скіфські поселення та могильники (5 – 3 століть до н.е.).
Заснувала село Острівка австрійська поміщиця Маріца, і тому називалося воно до 1946 року Марицино. До 1917 року на території села була розміщена німецька колонія,
якою володіла поміщиця. Вона поселила тут своїх робітників-німців. Населення займалося в основному вівчарством та землеробством. Працювали на полях поміщиці, віддаючи їй частину урожаю. В 1917 році Маріца втекла, а сім’ї, які на неї працювали, залишилися. Влада нарізала їм колишньої поміщицької землі для обробітку. Так як земель було багато, а людей мало, в 1926 році сюди почали приїжджати переселенці з Житомирської, Волинської ,
Вінницької областей. Це були сім’ї Михайляк, Бойко, Сухаревські, Гринишині, Гіндюк, Жуковські, Кушнір, Горлачук, Костик. Їм було виділено по10 десятин землі для ведення особистого підсобного господарства. Територія біля Хутора, де жили місцеві жителі, була залита водою. Переселенці вибрали місце для проживання неподалік. Вони викосили траву і почали будувати хати-землянки. Вулицю свою назвали Жеребилівка, як спогад про покинуте село у Могилів-Подільському районі Вінницької області, тому що більша частина переселенців була родом звідти. Коли зійшла вода, люди почали будувати хати ближче до Хутора, але з часом вода знов зруйнувала хати-землянки і село було розділене на дві частини.
В 1929 році , під час колективізації, був організований колгосп «Степ України».
Поміщицькі та куркульські землі та худобу забрали до колгоспу.
В 1941 році в село прийшли німці та румуни. Близько 90 чоловік пішли на
фронт захищати Батьківщину від німецько-фашистських загарбників. 47 наших односельчан загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни. На сільському кладовищі встановлено пам’ятник полеглим воїнам. Ми свято шануємо пам'ять про них.
Покладання квітів загиблим землякам
Після закінчення війни жителі села почали відбудовувати зруйноване господарство. Щоб обробити землю, люди мусили запрягати корів. В 1946 році колгосп
«Степ України» об’єднали з колгоспом під назвою імені Карла Маркса, який знаходився в селі Дмитрівка. Головою був призначений Середа Сергій Корнійович.
Механізатори села під час польових робіт (60 – ті роки)
Вирощували пшеницю, ячмінь, овес, бавовник. Заробітну плату одержували за трудодні грошима та зерном. Селяни також мали присадибні ділянки та невелике господарство (корови, свині, птиця). Марицино перейменували в село Острівку. В 1967 господарство від’єднали від Дмитрівки і створили колгосп імені 50 річчя Жовтня. Головою призначений був Бутенко Євген Павлович. В селі побудувати будинки, клуб, медпункт, відкрили восьмирічну школу. Люди приймали активну участь в сільськогосподарському та культурному житті села. Загальна кількість земель становила 2800 га. Колгосп мав 10 тракторів, 7 вантажних машин, 4 комбайни. Населення займалося розведенням корів, свиней, овець, а також вирощуванням пшениці, ячменя, кукурудзи. На свята та вихіднжителі села збиралися до сільського клубу, щоб поспілкуватися та відпочити.
Працівниці колгоспу на току (70- ті роки)
В 1969 році головою колгоспу обраний Луполенко Дмитро Миколайович. В селі працює молочно-товарна ферма на 1 тисячу голів, свиноферма на 3000 голів. Молочно - товарна ферма та свиноферма зачислені в республіканському реєстрі як кращі племінні ферми в Україні. Підвищилась врожайність зернових культур, переробка зерна на току повністю механізована. За високі трудові успіхи жителі села були нагороджені урядовими нагородами.
Кращі трудівники села (70 – ті роки)
Село будується, впорядковується… В 1980 році збудовано будинок для вчителів, у 1984 - нову двоповерхову школу. Учні здобувають в селі середню освіту та вступають до вузів, технікумів, училищ України, а післязакінчення працюють на виробництві, в сільському господарстві, в державних установах.
В 1986 році головою господарства обраний Гусєв В’ячеслав Васильович. У зв’язку з економічними змінами в державі господарство реорганізовано в ОКГ «Колос».
Зерноток села Острівка (1980 рік)
В 1994 році, рішенням загальних зборів, головою господарства обраний місцевий житель Бурбело Анатолій Пантелійович. В обробітку господарства знаходиться 1840 га землі. Закуплено нові зернозбиральні комбайни, потужні трактори. На повну потужність працює молочно-товарна ферма на 600 голів. Молочне господарство вже багато років є прибутковим. На стабільну основу перейшли зв’язки з французькою фірмою «Лакталіс». З 2006 року господарство перейшло на так звану нову технологію: безприв’язне боксове утримання корів з однотипною годівлею.
Господарство ТОВ «Колос 2011» в 2012 році нагороджено перехідним кубком імені Героя Соціалістичної праці І.С. Шевченка, як краще в районі господарство з рільництва.
Колгоспники після збирання урожаю (80 – ті роки)
Прибутковим також є рослинництво. Ним займаються ТОВ «Колос 2011», фермерські та одноосібні господарства. Завдяки невтомній праці жителів села збираються гарні врожаї зернових та соняшника. Селяни мають великі підсобні господарства, тримають дійних корів та свиней. Свою сільськогосподарську продукцію переробляють та продають на ринках районного та обласного центру.
На сьогоднішній день у селі 292 жителі. Тут розміщені: Острівська гімназія, 3 магазини, фельдшерський пункт, молочно-товарний комплекс ТОВ «Колос 2011», зерноток для сушіння та зберігання зерна, адміністративне приміщення ТОВ « Колос 2011». Всі вулиці села газифіковано в 2002 році.
З кожним роком село розвиває свій потенціал на прекрасне майбутнє, зазнає змін… Основним багатством села є його жителі, які роблять все можливе для розквіту своєї малої Батьківщини. Незважаючи на свою віддаленість у степовій місцевості, люди своїми силами розбудовують Острівку.
Центральна вулиця села
Вулиця Очаківська
Допомога людям похилого віку
